Пользовательского поиска
|
бути компенсовані значнішими перевагами та пільгами,
зафіксованими у цьому ж контракті.
Тому ст. 9 КЗпП можна було б доповнити словами "якщо
інше не передбачено чинним законодавством", а зазначені вище особливості
зафіксувати в ч. З ст. 21 КЗпП.
На практиці приходиться стикатися з проблемою співвідношення законодавства і договірного
регулювання особливо в тих випадках, коли в контракт включаються більш жорсткі
умови порівняно з діючим законодавством. Як потрібно вирішити цю проблему? Дана
проблема може бути вирішена наступним чином. Якщо умови контракту погіршують
становище працівника порівняно з діючим законодавством, про працю, то вони
повинні бути визнані недійсними, як такі, що суперечать вимогам ст. 9 КЗпП
України. Інше рішення проблеми уявляється неправильним, бо мова може йти про
зниження рівня правових гарантій в галузі праці, що є порушенням міжнародних
конвенцій про працю і норм національного законодавства.
Проте, якщо із змісту контракту вибирати окремі умови і
оцінювати їх з буквальної позиції ст. 9 КЗпП України, то жоден контракт не буде
визнаний дійсним. Тут вимагається комплексний підхід, що враховує сукупність
всіх умов, співставлення позитивних і негативних наслідків для працівника. Якщо,
наприклад, обмеження прав працівника компенсується наданням йому додаткових
пільг і переваг, не передбачених законом, але розміщених в контракті, то можна
зробити висновок про те, що він не погіршує правове становище працівника
порівняно з законодавством.[1]
Зміст контракту визначається його структурою. Як
структуру будь-якого контракту можна запропонувати сукупність наступних умов:
- загальні положення, в яких
передбачаються загальні обов'язки сторін з питань організації праці і виконання
службово-трудових обов'язків;